Технологічні мільярдери та політика: як Ларрі Пейдж та інші навігують у непрецедентних витратах на вибори 2024 року

Вибори президента США 2024 року стали поворотним моментом у фінансуванні кампаній, оскільки мільярдери відіграють надзвичайно важливу роль у формуванні політичного ландшафту. За повідомленнями Financial Times, надзвичайно багаті особи внесли щонайменше 695 мільйонів доларів у цей виборчий цикл — приблизно 18% усіх зібраних коштів. Такий безпрецедентний рівень участі відображає ширші тенденції в американській демократії, де технологічні магнати, інвестори та бізнесмени стають центральними фігурами політичних рухів. Серед цих впливових осіб виділяється колишній генеральний директор Google Ларрі Пейдж, який є яскравим прикладом того, як деякі з найбагатших у світі людей орієнтуються у політичній діяльності — або навпаки, обирають не брати участі зовсім.

Цикл виборів 2024 року став найкоштовнішим в історії США, з кандидатами та громадськими організаціями, що зібрали понад 3,8 мільярда доларів. За даними Forbes, щонайменше 144 з 800 американських мільярдерів активно підтримували кандидатів або цілі. Це свідчить про те, що політична участь серед надбагатих стає все поширенішою. Однак ця широка участь приховує глибший розкол: деякі мільярдери, зокрема, стали помітними політичними акторами, тоді як інші — включно з Ларрі Пейджем — навмисне тримаються осторонь від президентських підтримок.

Підтримка мільярдерів Трампа: виняток Кремнієвої долини

Серед найбагатших фігур технологічної індустрії виділяється Ілон Маск, який, можливо, був найяскравішим мільярдером-політиком цього циклу. Найбагатша людина світу з капіталом у 263,3 мільярда доларів публічно підтримав Дональда Трампа наприкінці кампанії. Втручання Маска виходило за межі звичайних фінансових внесків — він став помітною особою на мітингах кампанії Трампа, зокрема з’явившись поруч із колишнім президентом на заході в Белтері, Пенсильванія, що стало одним із найсимволічніших моментів циклу. За підтримки America PAC — суперкомітету, що підтримує повернення Трампа до влади, — Маск внес щонайменше 75 мільйонів доларів, ставши найбільшим донором Трампа.

Політологічні аналітики зазначають, що надзвичайно велика фінансова підтримка Маска, ймовірно, була мотивована очікуваними політичними вигодами. Як повідомляє Politico, спостерігачі припускали, що перемога Трампа могла б дати Маску можливість впливати на державні контракти для SpaceX, його космічної компанії, а також отримати сприятливе регуляторне ставлення до Tesla. Такий зв’язок між особистими фінансовими інтересами і політичними внесками ілюструє, що участь мільярдерів у політиці часто виходить за межі ідеологічних переконань.

Ларрі Елісон, співзасновник Oracle і велика фігура технологічної індустрії з капіталом у 207,1 мільярда доларів, дотримувався більш традиційного республіканського курсу. Відомий як стабільний донор Республіканської партії, Елісон тримався більш стримано під час виборчої кампанії, хоча, за даними Fortune, його стосунки з Трампом були досить тісними. На відміну від публічних виступів Маска, участь Елісона залишалася переважно фінансовою і за кадром.

Неоднозначний центр: обережна участь і стратегічна мовчанка

Декілька із найбагатших у світі осіб обрали обережний підхід до циклу 2024 року — вони не підтримували активно кандидатів і водночас не залишалися цілковито нейтральними. Джеф Безос, засновник Amazon із статком у 215 мільярдів доларів, стратегічно орієнтувався у цій складній ситуації. Хоча він хвалив характер Трампа під час спроби його вбивства в липні, він утримався від офіційної підтримки кандидата. Водночас його компанія, Amazon, зробила внесок у розмірі 1,5 мільйона доларів у кампанію Камали Гарріс, що зробило її одним із головних бізнес-партнерів кандидатки. Такий розподіл між особистими і корпоративними внесками дозволив Безосу зберегти політичну гнучкість, тоді як його компанія діяла у демократичних фінансових мережах.

Зв’язки Марка Цукерберга з політикою відображають, як минулі конфлікти можуть впливати на теперішні розрахунки. Гендиректор Meta, з капіталом у 196,2 мільярда доларів, мав історичний багаж із періоду Трампа, коли платформи Цукерберга потрапили під критику через модерацію контенту. За словами самого Трампа, Цукерберг приватно підтримував повернення колишнього президента, намагаючись відновити розірвані стосунки. Це, попри те, що раніше Цукерберг видаляв контент Трампа через дезінформацію під час пандемії та заборонив його аккаунт на два роки. Водночас він заявляв, що у 2024 році не матиме політичних уподобань і уникатиме конфронтації, яку викликали його попередні рішення щодо модерації.

Справжні нейтрали: Ларрі Пейдж і політична апатія Кремнієвої долини

На противагу Маску і Елісону колишній CEO Google Ларрі Пейдж виявив особливий підхід до участі у політиці — активне утримання від участі. За оцінками, його статок становить 142,1 мільярда доларів, і він міг би бути одним із головних донорів, але навмисно мовчить. На відміну від технічних керівників, таких як Стів Балмер або Дженсен Хуанг, які пояснювали свою нейтральність принциповими мотивами, Пейдж просто не висловлює публічно своєї позиції і не робить офіційних підтримок. Відсутність політичного голосу однієї з ключових фігур технологічної сфери у період рекордних витрат є особливо помітною саме тому, що це так рідко трапляється серед мільярдерів.

Легендарний інвестор Воррен Баффетт, голова Berkshire Hathaway із статком у 142,2 мільярда доларів, висловив більш відкриту позицію щодо політичної нейтральності. Він публічно заявив, що не підтримуватиме ні Трампа, ні Гарріс, а Berkshire Hathaway офіційно оголосила, що «містер Баффетт не підтримуватиме жодних інвестиційних портфелів або кандидатів, тепер і в майбутньому». Це підняло нейтралітет із просто мовчання до принципової позиції, вважаючи його моральним вибором.

Ще один приклад — співзасновник Google Сергій Брін (з капіталом у 136 мільярдів доларів), який також утримувався від публічних підтримок під час циклу 2024 року. Однак дані OpenSecrets показують, що він раніше підтримував демократів, зокрема Обаму, і ця історія підтримки залишається в його минулому. Це свідчить, що навіть технологічні лідери з явно демократичною історією іноді обирають стратегічне відступлення від президентської політики.

Середній шлях технологічної індустрії: політика через політику, а не особистості

Третя категорія мільярдерів — ті, хто активно займається політикою через політико-орієнтовані, а не особистісно-орієнтовані канали. Так, колишній CEO Microsoft Стів Балмер із статком у 121,9 мільярда доларів створив проект USAFacts — неупереджений сайт з політичної інформації, що перетворює дані уряду у доступні ресурси. Коли ЗМІ запитували його про особисті політичні вподобання, він відповідав принципово: «Я голосуватиму, бо я громадянин. Але голосуватиму приватно». Такий підхід — розмежування багатства і політичної активності — був свідомим вибором.

Генеральний директор Nvidia Дженсен Хуанг, із статком у 118,2 мільярда доларів, також дотримувався прагматичного підходу. На запитання CNBC щодо податкових планів Трампа і Гарріс він відповів: «Я підтримую будь-який рівень податків, який буде». Це свідчить, що для деяких мільярдерів результати виборів важливі більше з точки зору бізнесу, ніж ідеології.

Засновник Dell Майкл Делл із статком у 107,9 мільярда доларів зосереджений на політиці технологічної галузі та економічному зростанні, а не на підтримці кандидатів. Віддаючи перевагу галузевим питанням, він уникає поляризації, але залишається активним у політичних процесах через індустріальні канали.

Загальна картина: політика мільярдерів у цифрову епоху

Різноманіття підходів найбагатших американців ілюструє складний зв’язок між надзвичайним багатством і політичною владою у сучасній Америці. Хоча внесок Ілона Маска у 75 мільйонів доларів для Трампа показує, що мільярдери можуть ставати ключовими гравцями кампаній, нейтральність Ларрі Пейджа, Воррена Баффета та інших свідчить про те, що не всі надбагаті вважають політичну участь обов’язком або можливістю.

Цикл 2024 року показав, що політична активність мільярдерів залежить від особистих розрахунків ризиків, філософії та бізнес-інтересів. Для деяких, як Маск, участь у політиці — це можливість отримати конкретні вигоди. Для інших, таких як Пейдж, мовчання залишається цілком прийнятним і навіть бажаним, незважаючи на майже необмежені ресурси. З поширенням впливу мільярдерських грошей у виборах США рішення таких, як Пейдж, — залишатися поза політичними баталіями — можуть ставати все більш помітними саме тому, що вони є винятковими.