Чому посилення військових можливостей України є необхідним для зупинки агресії Путіна

Адміністрація Трампа стикається з критичною стратегічною реальністю: досягнення сталого миру в Україні вимагає парадоксально збільшити військову підтримку Києву, а не зменшувати її. Цей контрінтуїтивний підхід виникає з розуміння реальної позиції Москви та наслідків невжиття рішучих дій.

Ілюзії Путіна щодо перемоги

Володимир Путін продовжує діяти під хибним уявленням — що він у кінцевому підсумку зможе перемогти в Україні. Його публічні заяви про переговори приховують глибше переконання, що час працює на користь Росії. Російський лідер здається готовим відбивати погрози Трампа щодо санкцій, спостерігаючи за тим, як адміністрація багато разів змінює дедлайни в минулому. Він вірить, що його виснажлива стратегія виснаження, яка зараз забирає приблизно 30 000 російських життів щомісяця (зменшившись з 40 000 раніше), у поєднанні з безперервними ракетними та безпілотними ударами по цивільній інфраструктурі, зрештою виснажить український опір.

Кремль розраховує, що воля Заходу зламається — що Америка та Європа втомляться від участі, дозволяючи Путіну нав’язати врегулювання, яке перетворить Україну на російський сателіт. Він також уявляє розширення регіонального домінування через тиск на Польщу та підкорення балтійських країн Литви, Латвії та Естонії до підлеглого статусу, подібного до Гонконгу.

Наслідки для глобальної стабільності

Якщо Путін досягне успіху, наслідки поширяться далеко за межі Східної Європи. Молдова знову опиниться у сфері впливу Росії. Авторитет НАТО погіршиться через те, що європейські країни піддадуться зростаючим популістським рухам із проросійською симпатією. Альянс фактично розпадеться на беззмістовну організацію, яка не зможе функціонувати.

Найбільш небезпечно, що цей сценарій сигналізує Пекіну, що американське лідерство вичерпане. Зіштовхуючись із внутрішнім тиском і прагнучи націоналістичного відволікання, Китай може вчинити провокації, які справді ризикують військовим конфліктом із Сполученими Штатами.

Стратегічна необхідність

Рішення президента Трампа щодо України у найближчі тижні кардинально сформують глобальну позицію Америки на десятиліття. Шлях вперед вимагає:

Покращення військових можливостей: Надати Україні озброєння та обладнання, що дозволяє не лише захист, а й активні контрнаступальні операції. Постійні втрати території посилюють переконання Путіна, що його стратегія виснаження успішна.

Оперативна свобода дій: Зняти обмеження на удари по українських цілях у межах російської території. Обмеження, накладені Пентагоном, випадково сигналізують про американську нерішучість серйозно протистояти цій війні — саме цей меседж заохочує Путіна.

Фінансовий тиск: Впровадити всеохоплюючі санкції проти російського банківського сектору, зокрема припинити доступ до міжнародної фінансової інфраструктури, що дозволяє глобальні перекази коштів. Економічна ізоляція підсилює стримуючий ефект.

Перерозподіл заморожених активів: Використати $300 мільярдів у конфіскованих російських резервах для фінансування військових закупівель України, перетворюючи затриманий капітал у оборонний потенціал.

Прямі лінії постачання: Створити прозорі механізми передачі озброєнь, а не обходити через складні маршрути НАТО. Косвенні механізми підривають довіру як з боку противників, так і союзників.

Парадокс очевидний: справжній мир можливий лише з українською силою, ніколи — з слабкістю. Менше за це — стратегічна катастрофа, яку американські інтереси не можуть собі дозволити.